Учні та вчителі придбали тепловізор і передали на фронт

Найзаповітніше бажання кожного справжнього українця, незалежно від віку і виду занять, одне – наша Перемога у війні. Настане день – вона обов’язково буде! Бо світло долає темряву!Це світло у кожному із нас, у наших думках, у наших словах, у наших діях. Довгі місяці війни змінили цінності і пріоритети навіть у дітей. Вони знаходять на чому заробляти, вони без вагань кладуть у благодійну скриньку свої заощадження, бо розуміють: у них буде все, про що вони мріють, коли буде Україна! І таких, хто разом із батьками вигадує різні методи, аби задонатити для ЗСУ, більшість.

Учні Талалаївського закладу загальної середньої освіти, звичайно ж із підтримкою батьків, вже тричі впродовж війни брали участь у загальних благодійних ярмарках громади. А цього разу вирішили благодійний захід провести у школі.

– Ініціатива була від дітей, – говорить директорка Талалаївського закладу загальної середньої освіти Світлана Володимирівна Михно. — Обговорювали по класах. І вирішили провести ярмарок за національними традиціями. На багатті, розведеному на шкільному подвір’ї, зварили козацький куліш. Учні-козаки працювали під керівництвом бувалих козаків – вчителів Олега Анатолійовича Чуби та Максима Вікторовича Пархоменка. Запашний куліш принесли у їдальню (бо на вулиці таки холодно) і продавали по 10 гривень за «мірку».

Тим часом вчительки разом із дівчатками ліпили вареники, а шкільні кухарі ледь встигали їх варити та гарячими виносити до імпровізованого прилавка. Ціна за пару – 10 гривень. Покупцями були і вчителі, і учні, і батьки та гості, яких діти запросили на ярмарок.

Вчителі з директоркою ліплять вареники

Друга торговельна локація розміщувалася у фойє школи. Чого тільки не було у цих рядах!

— Виготовлені своїми руками новорічні прикраси, іграшки, різні домашні смаколики, які допомагали готувати вдома батьки, — продовжує розповідати директор ЗЗСО Світлана Володимирівна. — І раніше, до війни, ми проводили шкільні ярмарки, але цього разу всі – і продавці, і покупці – були мегаактивними. Купляли все, бо мали за мету назбирати кошти на тепловізор бійцю. Я щиро вдячна батькам наших учнів, адже саме вони підтримали дитячу мрію матеріально і морально! Ми планували назбирати суму, яку б докласти до волонтерського збору на тепловізор, та підрахувавши кошти, були приємно вражені – ми можемо самі купити тепловізор бійцю, бо маємо 37 тисяч гривень!

Кому придбати такий прилад, діти вирішували на раді шкільної парламентської республіки, президент якої – десятикласник Артем Сердюк.

Старшокласники передають тепловізор волонтеру

Всі зійшлися на думці, що придбають тепловізор випускнику своєї школи, професійному військовому, який захищає Україну ще від початку вторгнення ворога на її східні рубежі, Олексію Шарку.

За кілька днів діти вже мали тепловізор, та передали його волонтерам, які вирушали на Схід. А ще передали захисникам фрукти, смаколики і багато «миколайчиків», листівок та малюнків.