Стежинами рідного села

 

Моє рідне село - світ дитинства чарівний,

Де тополі до неба, де безкрая ріка.

Кожен спогад про тебе такий неймовірний,

Кожна думка про тебе солодка й гірка.

Моє рідне село - мої злети й падіння.

Перша радість безмежна і сльози журби.

Ти пустило в мені своє вічне коріння,

Заронило у душу великі скарби.

Моє рідне село - моє перше кохання.

Перший мій поцілунок і прикрість невдач,

Моя перша помилка і перше прощання,

Перше рішення мудре і перше "пробач".

Моє рідне село - щира батьківська хата,

Де знайомий до болю кожен кущик в саду,

Де зростали зі мною дерева крислаті...

Я до них із поклоном ще раз підійду.

Моє рідне село - солов'їнії ночі,

Чебреців і акацій духм'яний нектар...

Усе те, що забути не можу й не хочу;

Це - життя мого частка, Божественний дар!..