Кунденко Володимир Іванович! Вічна пам'ять, ГЕРОЮ!

Він пішов з життя 4 жовтня 2014 р. в районі аеропорту Донецька.  Бойовиками було підбито танк Володимира, який їхав у колоні. Більше тижня до танку не могли підійти, щоб вивезти останки. Трагічна смерть зачепила серце кожного жителя села.

5 жовтня у Красноколядинській школі відбулася урочиста лінійка зі вшанування памяті загиблого героя.

Учні поклали квіти до меморіальної дошки загиблому земляку.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

Похмурий день, туман усе укрив

І сльози котяться щоками

Мій син Вкраїну боронив,

Тепер він спатиме роками.

Як я згадаю день той роковий,

Коли поїхав голуб в далину,

То вирок був страшенний больовий,

Бо повернувся вкладений в домовину.

Мій сину, любий мій, рідненький,

Проснись, не покидай мене.

Ти пожалій стареньку свою неньку

І біль душевний з часом промине.

Синочку, чуєш, не іди

Я так люблю тебе без тями.

Ти всім нам дуже дорогий

Проснись, торкнись мене руками.

Не оживає, не говорить син.

Він лиш лежить увінчаний квітками.

Несуть. Кладуть і біля інших домовин

На сон благословенний вже віками.

О ні! Коханий мій, моє дитя,

Навіщо доля нас отак скарала?

Ти вже поринув в майбуття,

Залишивши в мені глибоку рану.

Дай поцілую я тебе вже раз останній

Сльозами твоє личко вмию.

І підкорившись смерті невблаганній,

Відпущу у чарівний Божий вирій