середа, 11 березня 2020 р.



«Живе Кобзар у пам’яті народу, 
Живуть його слова, і мрії, і думки. 
Хоч зазнавав великі перешкоди, 
Та спадщина його сягла віки» 


  


   Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне. Його творчість зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу.  Про те, що його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були і залишаються думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів, розповіли учні на тематичній лінійці «Він буде вічно жити».

   Минуло багато років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні, як живий, говорить він із своїми наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.
І на українській землі, над ланами, широкими полями,  містами і селами, як весняні води могутнього Дніпра, лине вічно живе в народі слова Великого Кобзаря.

   На сучасному етапі розвитку  України саме Т. Г. Шевченко та його творчість є духовними наставниками, прикладом справжньої відданості і любові до рідної землі, рідного народу.









Немає коментарів:

Дописати коментар