Гендерна рівність прав та можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах

       Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері праці має вагоме значення для належної реалізації кожною людиною конституційного права на працю.

Виключення гендерної дискримінації у цій сфері є надважливим і для формування громадянського суспільства, де кожна працездатна людина матиме рівний обсяг прав та можливостей, з урахуванням пільг та обмежень, встановлених законодавством, для отримання роботи не в залежності від її статі, а виходячи з рівня фахових теоретичних знань, певних практичних вмінь та навичок, освіти, тощо. 

Гендерна рівність – це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Конституції України закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Частина третя цієї статті безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо. Окрім даної норми, ґендерної рівності торкаються статті 21, 51 Конституції України.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:

·        наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;

·        спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг;

·        створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;

·        правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

У рекламі про вакансії (прийом на роботу) забороняється:

·        пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі;)

·        висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі).

Відповідно до чинного законодавства роботодавець зобов’язаний:

·        створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

·        забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;

·        здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

·        вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці;

·        вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.

До уваги роботодавців! З метою забезпечення єдиного підходу до визначення у колективних договорах та угодах вимог щодо створення умов праці, в яких жінки та чоловіки можуть вести трудову діяльність на рівній основі, наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2020 № 56 затверджено Методичні рекомендації щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах (далі – Рекомендації).

Рекомендації можуть бути використаними суб’єктами сторін соціального діалогу при укладанні колективних договорів.

Питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та недискримінації рекомендується вносити в колективні договори окремим розділом «Рівність і недискримінація». Таким чином, забезпечуватиметься фактична рівність чоловіків і жінок на робочих місцях, не допускається дискримінація за ознакою статі.

Застосування вказаних Рекомендацій дасть змогу ефективно використовувати наявні робочі ресурси та отримувати більші вигоди для підприємства у конкуренції за кваліфіковану робочу силу завдяки усуненню дискримінаційних чинників.